Ш. теж поправив, і з поправками початок стор. 347 читається так:
Зайвого з обозу
Дали коня. Усміхнувся
Ярема кріз сльози
Та й поїхав за царину.
348, 4—6:
…Змія люта
Жадно випиває
Його сльози…
в вид. Романчука та і в инших, крім 1-го та Семеренкового, зроблено помилку: не жадно має бути, а „жадна“… В 1 вид. зовсім правильно стоїть:
Змія люта
Жадна̀, випиває
Дрібні сльози…
348, 17.: моя ти єдина! — В 1 вид. гірший варіант: моя сиротино!
348, 15 зн.: Клене, умірає — в 1 вид.: по Польші блукає.
348, 13 зн.: У склепу конає, — Шев. попр.: В склепу пропадає.
348, 11 зн.: згодує Вільшану, — Ш. попр.: згадує і Мліів.
348, 10—7, — ці рядки:
Кличе його: „Серце моє!
Обніми Оксану!
Обнімемось, мій соколе!
На віки зомлієм! —
Шевченко закреслив і, до попереднього: Згадує і Мліів", — додав лишень два рядки:
Може каже: „обнімімось,
На віки зомлієм!“
348, 6—5:
Нехай Ляхи згнущаються —
Не почуем!“ —
Ш. поправив так:
Мій соколе! Нехай ляхи
Згнущаються!
