332, 3: та ось що — Шев. вставив був: та ще ось що, але в Кобзарях ще немає.
333, 2. Брехня! співай, старче Божий, — в 1 вид. стоїть: брехня! Співай, яку знаєш, — а Ш. так поправив: Брехня, старче Божий! Співай, яку знаеш.
333, 3: поснемо, — в 1 вид.: заснемо.
333, 6: Кобзар (співає) — в 1 вид. зовсім немає.
333, 9: Гуля Максим, гуля батько, Ш. попр. (не зовсім добре): Гуля наш батько Максим.
333, 11: орел сизий, — в 1 вид. сизокрилий, і без „ой“.
333, 13: гуля Максим гуля, батько — Ш. попр.: „Ой гуля Максим батько.
333, 19 — то й ушкварить, — так і в 1 вид., але в Семер., Кожанч., Львів 1867: ушкварять. Як знати з дальшого: „заспіває — заспівають“ можна з певністю прийняти: „ушкварять“.
333, 15 зн.: заспіває, заспівають, а треба: заспіває — заспівають.
333, 11—10:
А ворога заплющившись,
Ката не минає. —
Коли так лишити слово „ката“ без наголосу і без (,) після нього, то можна читати так: „ворога… ка̀та не минає“… Тому-то по инших Кобзарях (Семер., Кожанч.) стоїть наголос: „ката́, не минає“, — очевидно, що тілько так розумів Шевченко це місце, бо „заплющившись минати ка́та“ — нічого не означало б…
333, 3: степ і море; скрізь битий шлях, — так всюди. А тим часом Ш. хотів сказати, що перед Залізняком степ і море були немов битим шляхом, і тому і інтерпункцію треба тут инакшу, а власне:
Степ і море — скрізь битий шлях.
Зрештою, за таке тлумачення міцно не обстоюю. В 1 вид. стоїть так:
Степ і море… скрізь битий шлях.
334, 12: бевзь — Ш. в 1 вид, попр. на: бевз (закреслено ь).
334, 14, бо йде Залізняк, — Ш. попр.: бо йде, бачиш, Залізняк, — але в Кобзарях нема цієї вставки.
334, 18 зн.: і вішати, і мордувати! — в 1 вид.: вішать, мордувать. Взагалі Ш. має нахил до глагольних форм на ть, а не на ти.
