Сторінка:Доманицький В. Критичний розслід над текстом Кобзаря (1907).djvu/29

Ця сторінка вичитана

1841.“ [1]] Цензор Бекетов заголовок „Гайдамаки“ у власноручному примірникові Ш., що єсть в Черниг. музею імени В. Тарновського, перехрестив, як крамольний, а крім того закреслив увесь початок поеми аж до Інтродукції [тоб то стр. 7—18 в вид. 1841 р.|. І дійсно, в Кобз. р. 1860 „Гайдамаки“ починаються з „Інтродукції“. Це перше видання „Гайдамаків“, що вийшло без догляду автора, має в собі велику силу помилок; часом можна лишень здогадатися, що хотів автор сказати. Вдруге „Гайдамаки“ видруковано разом з „Чигир. Кобзарем“, як додаток до нього [ст. 1—131]. В цьому виданню Шев. поробив [в тому примірнику, про який вже згадувалося] дуже цінні поправки, які ми зараз і винотуємо.

Автографа мені не довелось бачити; звістки, що він єсть в Румянцівському музеї в Москві, непевні.

Стор. 304, 7: ти вічний, без краю! — після вічний зовсім зайва [,].

Стор. 305, 10: а тут, а тут… тяжко, діти! — треба, як от напр. в Чигир. Кобз, або вид. Кожанчикова: а тут… а тут…

Стор. 306, 9: пане брате, — треба: пане-брате.

Стор. 306, 7 зн: а я дурень, один собі, — треба після дурень не [,], а [;].

Стор. 307, 5:

Аж до моря Запорожці
Степ широкий вкрили.

В 1 вид. „Гайдамаків“ дійсно було вкрили, але Ш. в закреслив, і таку поправлену форму бачимо в Кобз. Семер. і Кожанч., а Львівське (1867) має вкрили.

Стор. 307, З зн: В Польщі. Шевченко до заслання завжди уживав Польша, та й потім не дуже часто: Польща.

Стор. 308, 15: навприсідки. Шевченко уживає цієї форми, а також иншої: навприсядки…

Стор. 308, 19: бенкет. Так. і Ш. уживає цього слова, а не бенькет.

Стор. 308, 9: після: сльозами не [.], а [,—].

Стор. 309, 17: сидя кінці стола, — Ш. поправив: в кінці, а в вид. Кожанч. бачимо навіть: кінець, — не знати через що.

  1. А ще ранійш — а власне ІІ розділ поеми (Галайда) — видруковано в Гребінчиній „Ластівці“ на р. 1841.