Очевидно, це накручування з боку видавців, і цілком даремне, бо у Ш. дуже часто доводиться стрічати форму: „За або на Укра́йну“…
Ст. 11, 18 зн.: а надто той… В Чигир. К.: за то той, але Ш. виправив на: надто. Цікаво, що в Кобз. р. 1840 стоїть теж: надто.
Ст. 11, 4: краче. У Ш. частійше в такім разі мягкий самозвук: кряче, грязь, рятуй, але зрідка уживає він і твердаго а.
|
Ст. 12, 6: |
Поки попи не засиплють |
По всіх виданнях, навіть в К. р. 1840: попи, але в Чиг. Кобз. Ш. поправив був попи на друге: поки, так що читається: поки, поки не засиплють…
Рік написання — 1839. Автографа не бачив.
Поїдеш далеко,
Побачиш багато;
Задивишся, зажуришся —
Згадай мене, брате!
Коротенький цей віршик написано власноручно Шевченком на незабудь приятелеві своєму В. І. Штейнбергові, як автограф на книзі [перше видання „Кобзаря“ р. 1840]. Із змісту цього вірша знати, що дата автографа має бути весна року 1840, коли Штейнберг разом з Айвазовським на одному пароході виїхав загряницю, і вже більше не вертався звідти: помер у Римі р. 1847… „Поїдеш далеко, побачиш багато“ — це й єсть натяк на ту загряничну подорож. „Кобзарь“ — примірник Штейнберга з автографом Ш. купив багато літ тому на толкучці в Петербурзі М. Левченко. Вперше опубліковано в „Кіевской Старинѣ“, 1902, кн. 2, отд. II, стр. 73.
Цікаво, що це єдиний поетичний твір Ш. за увесь рік 1840…
Вперше видав їх Шевченко р. 1841 окремою книжечкою: „Гайдамаки Поэма Т. Шевченка, С.-Петербургъ,
