Вона просто, як любитесь,
То й жінкою буде.
449, 20: А поки що, треба буде, — в рук. Д. П.: Та перш ось що: треба буде.
449, 11 зн.: А просто жнуть, — в Кож. і Праж. теж а, але в Черниг. автогр. було зразу: А, а потім виправлено на „І“.
449, 5 зн.: так от як, друже, — в рук. Д. П.: брате.
449, 4 зн.: на рік, — в рук. Д. П.: на год.
450, 1: Не думай! Коли хочеш знать, — в рук. Д. П.: А коли хочеш, сину, знать.
450, 5: Я їх чимало попоїв, — в рук. Д. П.: А я іх ів.
450, 7—8:
Коли здобудеш, принесеш;
А коли згубиш, поживеш. — в рук. Д. П.:
Коли заробиш — принесеш,
А не заробиш — поживеш.
450, 8—9, — в вид. Романчука, в Пражськ. і в Кож. К. стоїть так:
А коли згубиш — поживеш
Моє добро! то хоч звичаю…
В автографі в муз. імени Тарн. хтось (не Шевченко) олівцем так поправив:
А коли згубиш — поживеш:
Моє добро! —
і тоді логичний наголос на моє. Чи так воно й повинно бути — я не певен. Принаймні, в рук. Д. П. (:) немає.
450, 9: моє добро! то хоч звичаю, — в рук. Департ. Пол.: та звичаю.
450, 12: Як у бурсї, — в рук. Д. П.: як у Братстві.
450, 14: з товариством прочитаєш. — в рук. Деп. Пол.: на синьому прочитаєш.
450, 15, 17: по молодечи, по-чернечи, — в рук. Д. П.: по-молодечій, по-чернечій.
450, 16 зн.: помолившись Богу, — в рук. Департ. Пол.: помолимось Богу.
450, 15 зн.: осідлаєм буланого. — в рук. Д. П.: та сивого осідлаєм.
450, 14 зн.: тай гайда, — в рук. Д. П.: І гайда.
