В „Ластівці“ стоїть зна — і чи не правдивіще буде так? Мені здається певним, що цеє зна рифмується з дальшим „коня напува“, бо як що ми лишимо „знає“, то матимемо аж у трьох рядках підряд однакові закінчення: „запитає“, „знає“ і „гаю“… Навряд чи не зауважив цього Шевченко, коли писав і дав рукопис у „Ластівку“. В „Кобзарі“ р. 1860, правда, стоїть „знає“, але це могло статися і через недогляд.
Стор. 140, ряд. 6: ворожка. Д. М. Кр-ський [Зап. Н. Тов. т. LV] зауважає, що легче читалось би ворожба̀. В „Ластівці“ та Кобзарі р. 1860 — ворожка, — і поки не матимем певности, що в автографі стоїть ворожба̀ — не маєм ніяких підстав переиначувати текст.
Стор. 142, 5: ідуть, під дубом — після „ідуть“ краще не [,], а …, як це і єсть в „Ластівці“ та Кобзарі р. 1860.
Стор. 142, 13: збиралися. — слід зауважити те саме, що й про „привітає“: Шевченко вживає тілько „збіралися“.
Стор. 142, 16: та яму копають. Д. М. Кр—ський [Іос. (нерозбірливий текст)..] справедливо зауважає, тцо треба ямѝ… Очевидно, що козака і дівчину поховано не в одній ямі, бо далі говориться:
„Насипали край дороги
Дві могили в житі“.
Дійсно, ями бачимо і в „Ластівці“ та „Кобзарях“ р. 1860 та 1867.
Дата цієї поезиї, написаної ще в Літньому саду, — 1838 рік.
2. Вітре буйний.
Автографа немає. Вперше видруковано в „Ластівці“.
На стор. 83, після слів „Втоплю своє горе“ — д. Романчук викинув рядок „Втоплю свою недоленьку“. За цим опущеним рядком у Шевченка в „Ластівці“ поставлено ще рядок крапок […]
Стор. 84, 6: „Коли нї, співаю,“ — треба „Коли нї — співаю“. Так і в „Ластівці“.
Дату для цього вірша вважаю невніщою не р. 1839, а 1838.
3. На вічну память Котляревському.
Теж немає автографа. Вперше видруковано в „Ластівці“.
Стор. 214, 16 зн.: згадай добре, серце вяне — треба після „добре“ —
