Сторінка:Доманицький В. Життя Тараса Шевченка (1917).pdf/6

тяг його за вухо. Та це ще було не все: на другий день Тараса тяжко вибили різками, щоб не смів по ночах із світлом сидіти, — так і пожежи, мовляв, можна наробити! Побачив вже й пан, що лакея з Тараса не буде, то, пробуваючи у Варшаві, оддав його до якогось варшавського малара в науку. Через пів-года маляр той сказав, що Шевченко здатен найбільш малювати портрети. Тоді пан оддав його до відомого у Варшаві художника Лампі, що найкраще малював портрети. Але незабаром пан переїхав у Петербург, та взяв і Шевченка з собою. Тут у Петербурзі пан оддав Шевченка до маляра Ширяєва, на цілих чотирі годи. Ширяєв посилав Шевченка красити на будинках верхи, стелю, підлогу, паркани, то-що. Вечорами бігав Шевченко у Літній сад. Там стояло багато статуй (людських постатів з каменю), і Шевченко їми любовав та малював їх для себе. У тому таки саду надибав його земляк, художник Сошенко, родом з Богуслава. Це було велике щастя для Шевченка, бо Сошенко вивів його на добру путь. Він побачив, що Шевченко малює не аби-як, і познайомив його з земляком Григоровичем, секретарем Академії Художеств (це така велика школа у Петербурзі, де найкраще вчать малювати). Через Сошенка та Григоровича Шевченко зазнайомився з українським письменником Євгеном Гребінкою, славетнім художником Брюловим та російським письменни-