незабаром буде на волі. В Нижньому-Новгороді він теж написав кілька нових віршів між иншим велику поему «Неофіти». Нарешті 25 февраля 1858 року прийшла звістка, що Шевченкові дозволено жити у Петербурзі під доглядом поліції. Шевченко поїхав на Москву, побув там з тиждень, бачився з багатьома земляками та иншими розумними і освіченими людьми. — усі раді були бачити великого кобзаря України. 27 марця 1858 року Шевченко був уже в Петербурзі.
В Петербурзі йому теж дуже зраділи. «Усі вітали мене, як давно сподіваного і дорогого гостя», — каже Шевченко. Тут він зустрівся знову з Костомаровим, Кулішем, своїми давніми товаришами, познайомився з новими людьми, як от славетна письменниця Марко Вовчок (Марія Маркович), багато працював в Академії Художеств і заходився видавати новим виданням свого «Кобзаря». Написав він за цей год, що був Петербурзі, дуже не багато. Він чув, що вже він слабий, але про те нікому не признавався, тільки у віршові свойому писав:
Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось… болить,
Болить і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Серце його боліло за невольників —
