через те, що на них виказав один лихий чоловік — студент Петров. Він навмисне пристав до Кирило-Мефодієвського товариства, щоб розвідати про все в ньому і тоді виказати на товаришів, немов би вони замишляють щось лихе. Коли Шевченка арештовано, то узято в нього його листи, малюнки і вірші. Між віршами був і «Сон». Шевченка і товаришів вважали за великих злочинців, бо одразу повезли їх з Київа у Петербург і там почали допитувати. Коли допитували Шевченка, на що він у своїх віршах так гостро нападається на власть, він сказав, що ще як був він у Петербурзі, то чув, як ганьбили власть, а коли повернувся він на Україну, то почув ще гірше меж людьми, і старими, і молодими, побачив, яке народ терпить лихо, як люди стогнуть у кайданах. А як він винуватить за це правительство, то тому так і писав про його.
Продержавши Шевченка шість неділь у кріпості, 30 мая 1847 року прочитали йому, що його засужено на заслання у москалі, рядовим в Оренбурський корпус, та ще щоб не смів він там ні писати, ні малювати. Через десять день Шевченка замчали у Оренбург, а звідти далі в степ, за 300 верст од Оренбургу, в Орську кріпость.
Почалося тепер тяжке життя для Шевченка — життя, як на каторзі. Пробув
