Цю сторінку схвалено
Розжеврить ся він незабаром,
Як море кругом запала
Великим невгасним пожаром,
В пень знищить всї закутки зла!
АДАМ АСНИК.
Даремна праця, марний труд,
Даремні нарікання:
Часам минулим чудо з чуд
Не верне істнування.
Нас дожидають ся живі,
Нова мета нас кличе;
Хто до вінка на голові
Зівялі лаври тиче?
Нїщо не спине бистрих хвиль
Життя людського… Годї!
Даремний жаль! Не має сил
Сказати: „Стій!“ — природї.
САЛОГУБ.
Де ти, щастє? Де ти, втїхо?
Невже-ж кличу тебе даром?
Прилїтай розважить лихо,
Повійни на серце чаром.
Принесись душею, пташко,
Втихомир чуття шалене;
