Цю сторінку схвалено
Чорні зерна в землю пали
Слїз рясними крапельками,
Сьвітлі з вітром розлетїлись,
Закружили мотилями.
А на весну з того сїву
Будяками земля вкрилась;
Тільки де-де кущик ягід,
Де-де квітка притулилась.
VIII.
Три стежки ти протерла,
Недоле наша — доле!
В той бік прямує перша,
Де орють шанське поле;
Друга веде лїворуч,
До коршми сяє біла,
А третя на той цвинтар,
Де спить родина мила.
Від трудового поту
На одній стоять роси;
На другій — з тата, з мами
Сьміють ся дїти босі.
На третїй — лїтним ранком
Цьвіркливий коник скаче,
Хрести погнулись чорні,
Березка тихо плаче.