Повідають люди,
Що колись на сьвітї
Бог запалив рівно
Всї зорі в блакітї.
Нї хлопа, нї пана
Не було на небі…
Кожен свою зірку
Власну мав для себе.
А став люд тулятись,
Здибав долю вбогу,
То за ним і зорі
Стратили дорогу.
Панські — наче білий
Таляр засияли,
Хлопські про те слїзми
В ріллю поспадали.
