Цю сторінку схвалено
Наглий страх женця забрав би
Враз на нивах,
Бо кріваві снопи мав би
По тих жнивах!
Гляне сонце, як і досї,
На долину,
Обігріє, випє роси
За годину:
Море-ж наших слїз чи зможе
Воно спити?
Хиба землю спалиш, Боже,
Всю на сьвітї!
III.
Як же брать тебе, дївчино,
Як же тебе брать,
Що з білої хати батько
Не хоче віддать?…
Я не птах собі крилатий,
Я собі не птах,
Щоб з тобою злетїть вгору,
Минуть трудний шлях!
Я не дух собі, коханко,
Я собі не дух,
Щоб з землї тебе здмухнути,
Мов із квітки пух!
Я не мгла собі вечірня,
Я собі не мгла,
