Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/86

Навіє в душу любих дум…
 Та годї:
Він утїкає… Жаль і сум
 В народї.

О, швидче-б ясність духа всїм
 Придбати,
Щоб смутку горенька зовсїм
 Не знати,
Щоб всяк до сьвітла радо звів
 Повіки,
Щоб блиснув промінь кращих днїв
 На віки!

II.

Годї вам, холодні роси,
 Випадати,
Бо ми голі, бо ми босі,
 Стужа в хатї.
Хиба менше, анїж треба,
 Плачуть очі,
Що сипетесь срібром з неба
 Серед ночі?

Колиб лишень вподовж поля
 Походити,
Сльози ті, що ллє недоля,
 Всї злїчити…