Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/81

Що з бажань гарячих, як немає волї,
Як молоді лїта гинуть у недолї?
На що молодецтво без пари-зірницї?
На що вють дївчата, лихі чарівницї,
Вінки із квіточків, гадаючи заміж:
Бо вони красують певно не вінками-ж?
Чи зростуть квіточки без роси живої
Під серпанком чорним ночі югової?
Всьміхнуть ся квіточки, чи поникнуть зрана,
Як назустріч блисне зоря злототкана?
Чим би стала зоря без сонечка брата?
Для сонечка-ж небо мов би його хата.
Гей же, небо сербське! Гей же, рідний краю!
Для вас отсю пісню не з хитра сьпіваю.

 

---

 

ФРАНЦ МАЖУРАНИЧ.

---

 

Як розповів менї тато старий,
Так отсе й я подїлю ся:
Раз поселилась у Боснї у нас
Тиха побожна бабуся.

Чесна душа — гріх негоже плести:
Все було молить ся Богу;
Церкву відімкнуть сьвяту чи мечеть,
Скрізь вона знала дорогу.

Піп забалакав з письма чи мулла —
Слуха та вірить слїпуче: