Молитва.
Зглянь ся, о, Боже, на грішного сина,
Дай йому сили з заманами битись!
Чи тож не гірко для батька дивитись,
Як потопає в бездонному гирлї дитина?
Гинучи трачу останню надїю.
Жив Адам в раю, не знав ся з нудьгою,
Так спокусив змій людською жагою, —
Одсїч зробити не здужав він, праведний, змію.
Спити води пошли краплю цїлющу,
Виратуй човна з пекельної прірви,
Муку несьвіцьку з грудий моїх вирви,
Визволь та миром обвій мою душу болющу!
Боже, ти відаєш глиб потаємний
Наших думок, що не вспіли й родитись,
Знаєш, — об чому бажав би молитись,
Колиб зумів лишень, раб під'яремний;
