Цю сторінку схвалено
Хуґа злить ся, плаче смутно
Перед дверима; ледви чутно
В церкві вдарив дзвін:
Що Христос у Палестинї
Народив ся саме нинї, —
Сповіщає він.
Посеред старої сали
Сеї ночі і васали
І раби зійшлись;
Там були сьпівцї захожі;
Людські сьпіви, гимни божі —
Зараз полились.
В них сьпівали про свободу,
Що Христось принїс народу,
Визволеннє всїх;
Скрізь піснями голосними
Так лунало, що за ними
Наче й вітер стих.
Роздались ті гимни хором
Над бароном нашим хворим,
Змученим вкінець;
Йому в ухо слова піснї,
Для нещасних благовістні,
Став шептать чернець.
Стару голову та сиву
До сьвятого того сьпіву
Мручий повернув,
