Та ще й дранець, злидар… Що-ж? Туди йому й слїд?
Хай же, кажуть, на „білого“ й робить!
Деж завіти сьвяті? Хто на їх потура?
Батіг іродський ляска над братом…
Будь ти проклятий, хай тебе грім покара,
Держилюде, що родиш ся катом!
Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби,
Щоб у лїтку, в жари опівднїшні,
Холодочком мене обвівали раби,
Білих здирцїв брати безутїшні!
Володїти людьми? Прийде час, дукачі!
Розкує тих, що ви катували,
Що на вас же лихих цїлий вік орючи,
Кровю-потом лани обливали!
Людський образ бере всю прихильність мою,
А не то, щоб — у плуг як скотину!
Легше-ж сам я в кайдани себе закую,
Нїж замучити брата-людину!
