МИХАЙЛО ТАРАСЕНКО.
До того часу, поки не довелося мені особисто обізнатися з лоцманами, гадав я, що найцікавіша річ для дослідника лоцманства виявити техніку лоцманської справи. Техніка лоцманської справи — думалося мені, — що полягає в сукупності певних технічних процесів, звязаних з орудуванням відповідним знаряддям та заснованих на емпіричному знанні природніх чинників, — вона може стати за цікавий причинок до виявлення того, що зветься в етнографічній літературі „народнім знанням“. На жаль, з цього погляду ті матеріяли, що їх пощастило зібрати, дали не дуже багато. Найцікавіша в лоцманському побуті показалася не техніка лоцманської праці, не лоцманська кваліфікація, а ті своєрідні та специфічні форми, яких набрало громадське життя цих досвідчених керманичів у Дніпрових вирах та порогах.
Може на цілій Україні не було иншої сільської громади, що яких півтораста літ жила-б таким активним громадським життям, як людність чотирьох лоцманських сіл. Ордером князя Потьомкіна 1787 р. й низкою пізніших урядових розпоряджень вона була поставлена у виключні умови супроти звичайного селянства, одержавши разом з спеціяльним призначенням обслуговувати порожисту частину Дніпра і звільнення від усіх повинностей та рекрутських поборів. Тим самим лоцмани значною мірою стали осторонь від звичайних громадських інтересів околичного селянства, але натомість виразніше й гостріше поставали перед ними їхні власні професійні інтереси. Об'єднані корпоративною спільністю прав і обов'язків, вони справді творили собою невеличку державу в державі, що з плином часу в свойому житті вирощувала й свої характерні соціяльні тенденції. Їхній розвиток паралізувало втручання державних органів, інтереси маленької держави вступали в суперечність з інтересами держави великої, що ввесь час виявляла так мало елементарної уважливости та зрозуміння до економічного й юридичного становища Дніпрянського лоцманства.
Подібно до цього, з одного боку яскраво виявлений професіоналізм лоцманський, з другого — державний контроль і державне керування сплавом плотів і суден через пороги спричинилися до затьмарення і, властиво кажучи, зникнення „народнього знання“ та до просякання в лоцманський ужиток коли не понять, то бодай принаймні термінів на означення тих понять з книжних джерел. Але навіть і це, силою об'єктивних
