Та й ці дві пісні — не оригінальні лоцманські. Перша з них — типова салдатська пісня. Подібні варіянти її див. у Соболевського[1]. Пісня ця легко могла зайти до лоцманів од салдат чи воєнних поселенців, що працювали на порогах. Умови життя салдатського й лоцманського були подібні, й замінивши відповідні слова, лоцмани засвоїли цю пісню як „свою“.
Друга пісня відома по збірках то як козацька[2], то як чумацька[3]. Як і попередня, вона пристосована до лоцманського вжитку через заміну відповідних термінів[4].
Отже — немає даних говорити про останні дві записані пісні як про специфічно лоцманські. З усіх наведених 5 зразків найоригінальніша третя пісня у Афанасьєва-Чужбинського; решта — незначні переробки. |Якщо спеціяльно лоцманська пісенність й існувала колись, то, на превеликий жаль, пам'ятки її до нас не подоходили.
- ↑ Великор. нар. пѣсни, VI, 129–130, № 161 та ibid., № 162, 130–131.
- ↑ Метлинскій, Южно-рус. нар. пѣсни, 449–450; Чубинскій, Труды экспед., V, 949, № 30.
- ↑ Чубинскій, op. cit., V, 1060, № 187.
- ↑ Напр. у Чубинського, V, 949, № 30: „Гей, гукъ, мати, гукъ. Де коники п'ють“. У нашім тексті — лоцмани п'ють.
