Сторінка:Дмитро Яворницький. Словник української мови (Т.1, А-К), (1920).djvu/4

Ця сторінка ще не вичитана


А

Абати́са, си, абатисса, настоятельница католическаго монастыря. Катерина Маврикієвна прибралась у чорне удівницьке убрання й вийшла в світлицю величня та поважна, трошки бліда, неначе якась величня, іі гарна абатиса прибула з италійського манастиря з смутними одвідинами. Нечуй-Левицький, Повісті, Київ, 1914, IX,9.


Аби́хмо, союзъ, чтобы мы. Просили насъ подданные наши, абыхмо одному того вживати не допустили, але всимъ имъ того пожытьку вжичили и тое скло тутъ у Вильни и везде инде скуповати и шинковати имъ дозволили. Любавскій, Литовско-русскій сейыъ, Москва, 1901, прнложенія, 58, 96, 101.

Абрико́са, си, абрикосъ. Этнографическое обозрѣніе, Москва, 1894, XX, 157.

Авйзія, зії, извЄщєніє, ув'Ьдом- леніе. Яків к о лее к теперь в пас з листовною донесення Рушковского вда¬ рилися о замислах бусурманских ави- j'i, тих ми тут і малой юдипи не задержуєм у себе. Эварнпцкш, Источ¬ ники для псторіи зап-х'ь коз-въ, І, 330, 502, 504, 500; ІГ, 1193. Авр&н, ну, раст. Gratiola offici¬ nalis L, голое растете, съ тон- кнмь, ползучпмъ, узловатымъ кор- невищемъ, цельными листьями и белыми и бледно-розовыми цвет¬ ками, растетъ по суглинистому, достаточно сырому грунту. Яната, Спис рослин на Київщині, 1912,26; Харьковск. Сборникъ, 1894, VIII, 92. Аврипйгмвнт, ту, сернистый мы¬ шья къ золотисгаго цвета, краска- золото, отъ словъ aurum-золото й pingo-крашу, рисую красками. Лври- ппмечтъ напередъ масть силу убіьлн- юную, маетъ албо вгьмъ въ себп бли¬ станья естество за гримаючеє и высу- таючее; а. такъ гды до нею якій кру- шецъ приложений будешь, силою своею убпляючею оный въ бчьлый премгг,- няетъ. Радивиловскій, ВЄноцл> Хри- стовъ, Кіевь, 1688, 529.

Австрійку^, кй, уменып. отъ сло¬ ва австріяк. Та скільки ою із•, тих австріяків, позабирали паши на війні/ А он де міоїс ними і австрійчук! КІОВ'Ь. АвтанДс, саДоанасій, Степ, Оде¬ са, 1916, 69. Аґійзма, аґіазма, ми, святая бого- явленская вода, которою некото¬ рые священники пріобщали мирянъ вместо настоящаго нріобщенія тЄ- ломъ и кровію. Требникъ Петра Могилы. Шевъ, 1646, предмова, 7. Аглёцький, англійскій. А в Пол¬ таві на Швецькій могилі пьс Л а гена, гуляє, медом, вином і аглецьким пивом а кубочки наливає, Новицкій, Мало- русскія пЄсни, Харьковъ, 1894, 16. 'Аглицька хвороба, мьяні кістки, крихкі кістки, болЄзнь у скота и дру¬ гих животныхъ. Корольов, Ветери¬ нарні поради, СПБ, 1908, IV, 40. Агло, лі, хамъ, необузданный, жадный, завистливый чєловЄк'ь (бранное слово). Що ж він зробив, отой агло, Родивон?—А що? Зідрав з мертвого нову оЛежу та собі иа- дяг, а з себе свою драну на него на¬ тягнув, Батурннъ, Черниг. губ. Аґукати, говорить до ребенка „агу“, чтобы онъ улыбнулся. С. Солнцевка, Харьк. у. Адамйнт, та, адамантъ, драго¬ ценный камень, отличающшея осо¬ бенною твердостью. Нехай кто бу¬ дешь гнеердый, яко адамантъ, то певне