Абати́са, си, абатисса, настоятельница католическаго монастыря. Катерина Маврикієвна прибралась у чорне удівницьке убрання й вийшла в світлицю величня та поважна, трошки бліда, неначе якась величня й гарна абатиса прибула з италійського манастиря з смутними одвідинами. Нечуй-Левицький, Повісті, Київ, 1914, IX, 9.
Аби́хмо, союзъ, чтобы мы. Просили насъ подданные наши, абыхмо одному того вживати не допустили, але всимъ имъ того пожытьку вжичили и тое скло тутъ у Вильни и везде инде скуповати и шинковати имъ дозволили. Любавскій, Литовско-русскій сеймъ, Москва, 1901, приложенія, 58, 96, 101.
Абрико́са, си, абрикосъ. Этнографическое обозрѣніе, Москва, 1894, XX, 157.
Ави́зія, зії, извѣщєніє, увѣдомленіе. Яків колвек теперь в нас з листовного донесення Рутковского здарилися о замислах бусурманских авизіі, тих ми тут і малой години не задержуєм у себе. Эварницкій, Источники для исторіи зап-хъ коз-въ, I, 330, 502, 504, 500; II, 1193.
Авра́н, ну́, раст. Gratiola officinalis L, голое растеніе, съ тонкимъ, ползучимъ, узловатымъ корневищемъ, цѣльными листьями и бѣлыми и блѣдно-розовыми цвѣтками, растетъ по суглинистому, достаточно сырому грунту. Яната, Спис рослин на Київщині, 1912, 26; Харьковск. Сборникъ, 1894, VIII, 92.
Аврипи́гмент, ту, сѣрнистый мышьякъ золотистаго цвѣта, краска-золото, отъ словъ aurum-золото й pingo-крашу, рисую красками. Аврипігментъ напередъ маетъ силу убѣляючую, маетъ албо вѣмъ въ себѣ блистанія естество загрѣваючее и высушаючее; а такъ гды до него якій крушецъ приложений будетъ, силою своею убѣляючею оный въ бѣлый премѣняетъ. Радивиловскій, Вѣнецъ Христовъ, Кіевъ, 1688, 529.
Австрійчу́к, ка́, уменьш. отъ слова австріяк. Та скільки ж іх, тих австріяків, позабирали паши на війні! А он де між ними і австрійчук! Кіевъ.
Автана́с, са, Аѳанасій, Степ, Одеса, 1916, 69.
Аґіа́зма, аґія́зма, ми, святая богоявленская вода, которою нѣкоторые священники пріобщали мирянъ вмѣсто настоящаго пріобщенія тѣломъ и кровію. Требникъ Петра Могилы. Кіевъ, 1646, предмова, 7.
Агле́цький, англійскій. А в Полтаві на Швецькій могилі пье Мазепа, гуляє, медом, вином і аглецьким пивом а кубочки наливає. Новицкій, Малорусскія пѣсни, Харьковъ, 1894, 16.
А́глицька хвороба, мьякі́ кістки́, крихкі́ кістки́, болѣзнь у скота и других животныхъ. Корольов, Ветеринарні поради, СПБ, 1908, IV, 40.
Аґло́, ла́, хамъ, необузданный, жадный, завистливый чєловѣкъ (бранное слово). Що ж він зробив, отой агло, Родивон? — А що? Зідрав з мертвого нову одежу та собі надяг, а з себе свою драну на нёго натягнув. Батуринъ, Черниг. губ.
Аґу́кати, говорить до ребенка „агу“, чтобы онъ улыбнулся. С. Солнцевка, Харьк. у.
Адама́нт, та, адамантъ, драгоцѣнный камень, отличающійся особенною твердостью. Нехай кто будетъ твердый, яко адамантъ, то певне
