Сторінка:Дмитро Яворницький. Оповідання столітнього діда про запорожців. 1923.pdf/9

заводити“. Козаки, як вони люди богобоязькі та слухняні, зараз же і втихомиряться, — куплять горівки, випють і розійдуться. А як вони неугомонні й неслухняні люде, то тоді кошовий їх уже судить: прикаже винуватому чи там грошами заплатити, чи велить його покарати якнебудь. А карали більш усього різками: одсічуть лозою тай годі. Це у їх найчастійше, а бувало й так, що палками по пятах або кийками по підошвах били; за зраду смертю карали, — відрубають праву руку та ліву ногу, а потім ліву руку та праву ногу.

Кошового слухали не тільки ті, що в Січі, а й ті, що по зимовниках та бурдюгах вештаються. Оце як війна, то вже кошовий розсилає листи поміж козаками, — де хто є, щоби йшов воювати. Забіжить розсильний од кошового і в бурдюг: „Отак і так, каже, ідіть чи там на війну, такий-то і такий город брати“. То вже й їдуть: ніхто не сміє одказатися. Старшину свою Запорожці держались і слухались його, доки подобалось; як не подобалось, вибирають других.

Щоденне життя Запорожців.

— А якже Запорожці розпоряджались своєю землею?

— Так розпоряджались, що вона у їх була вольна, громадська; де хто оббере собі місце, де кому охота припаде, там і сідає, де хто живе, там володіє, — ти живеш тут, тут і володій… Один від другого оре на двайцять верст. Так жили Запорожці. Оце викопає собі землянку, заведе яку небудь худобину тай кочує. Тільки такий зветься уже не лицарем, не товаришем, а сиднем або гніздюком. Вони були жонаті, діток мали собі, а жили так собі по пять, десять чоловік, розводили худобу, занималися ловами: той підстереже козу, той убє кабана тай нанесуть махану^[1] того, що ціла біда. До них приходють деякі із Січі тай харчуються. Гніздюки і пасіки розводили і мід готували. Худоба ото саме їх і богацтво, а з Січі вони вже паю ніякого не брали. Коло Січі, по степах, скрізь кущами стояли бурдюги, себто по нашому землянки, чоловік на пять, на десять, а иноді і на більш.

— Якими ділами занималися Запорожці?

— Та всякими. Вони й самі коров доїли, самі і сир виробляли, самі й масло били; між ними були всякі ремесла: шевці, кравці, ковалі, гончарі, столярі. Були й такі майстри,

1. махан — баранина.