кабицю[1], над кабицею клали залізну перекладину, на залізну перекладину вішали залізні крючки, а на крючки надівали казани і так варили страву. Оце запалють кабицю, понавішають над нею казанів, а самі полягають животами в низ округ кабиці, та балакають дещо про Ляхів, Татар та Турок.
А тут же серед куренів стояла у їх церква, деревляна, у один поверх, крита ґонтами, а коло церкви дзвіниця у два поверхи, теж деревляна. У церкві були у їх дорогі євангелії, ікони, корогви, хрести, іконостас увесь мідний, а з верху визолочений, а царські врата з чистого срібла. Коло церкви була школа, де вчилися молодики читати та співати на крилосах; а понизче школи стояв будинок кошового, а там будинка писарська. От як воно було в Січі.
— Якаж старшина була у Запорожців?
— Старшина ріжна була: на першім місці ходив у їх кошовий, — він ними всіма проводив; вони під його полою й жили. Потім ходили у їх: осаули, писар, отамани — себто куренні. Оце вам і старшина. Тай те сказати вам: Запорожці самі собі були пани, самі собі царі, самі собі й селяни. Із себеж вони і всю старшину свою вибирали. Як вибирають кошового, то він довго усе одказує, а вони все вмовляють: „Будь таки нашим начальником, будь таки нашим батьком“. Постановлють перед ним усі клейноди, — бунчук, булаву, пернач, литаври, печать, — та все просять. Довго обирають, а як уже виберуть, так такого, що тілько держись. Куди захоче, туди й поведе: не боїться ні вогню, ні кулі. „Бий мене, каже, прямо в груди, а я оцю саму кулю тобі й назад кину“. Як виберуть кошового, вже слухають його як діти батька, аби тільки він був добрий вояка; на теж йому на голову і шолом надівають, як вибирають. Він був старший над усіма; на війні веде війська, а дома судить усіх злодіїв. Оце як хто кого обидить, то спершу судить його суддя, а потім розбір ділу дає кошовий. От не помиряться там якінебудь два козаки; були вони уже у судді, тепер ідуть до кошового. Розкажуть йому все діло, від початку і до кінця, і потім просять, щоб він дав їм розправу. Кошовий вислухає і наперед усього лаштується помирити противників. „Попрощайтеся, каже, козаки, бо гріх тяжбу
- ↑ кабиця — піч з каміння.
