свидина, вербина, дуби, груші! Груш було як нападає з гилля, так хоч бери граблі та горни валки і так і лежать на сонці, поки не попечуться… Земля свіжійша була, ніхто її так не вимогав, як тепер, сніги лежали великі і воду пускали велику, то й дерево росло добре.
А звіру, а птиці! Вовки, лисиці, борсуки, дикі кози, — так одно за одним і біжать по степу. Вовків така сила була що їх кийками били, а з їх кож чоботи носили та кожанки робили. А їжаків кілько! Були ще й дикі свині, такі гладкі та здорові, вони більш усього по плавнях[1] шниряли. Оце як побачиш у плавні яку свиню, то скорійше кидайсь на дерево, а то хрю! хрю! та чмак! чмак! та до тебе так рилом і пре; виставить морду вперед тай слухає, чи не йде хто; як зобачить чоловіка, зараз до нього товкиць рилом! З ніг звалить, тоді й давай рвати. Були й дикі коні; вони цілими табунами ходили… А що уже птиці було, Боже великий! Качок, лебедів, дрохов, хохитви, диких гусий, диких голубів, журавлів! І що то за сила тієї птиці була! Як підніметься з землі, сонце застелить, а як сяде на дерево, то й гилля не видко, а як спуститься на землю, то вона наче долівка так зачорніє. А лебеді як заведуться битися проміж себе, то піднімуть такий крик, що батько було вискочать з хати та давай на їх стріляти, щоб порозганяти!…
Нема тепер і тої сили риби, що тоді була. Оця риба, що тепер, так і за рибу не рахувалася. Тоді все чичуга, пистрюга, коропи та осетри за все одвічали. У одну тоню її витягали стілько, що на весь курінь ставало.
Тоді й зими теплійші були, ніж тепер, — се вже кацапи своїми лаптями понаносили до нас холоду, а тоді його не дуже чути було. Від того тоді й сіна ніхто не запасав, хиба тілько як думали йти у похід, то для тих коний, що під верхом ходили. Тоді й урожаї лучші були, — хоч і сіяли трошки, а родило багато, — як чотири мішки посіє, так триста кіп нажне, треба було вісім женців, щоби зняти те все до Покрови.
І де воно те все поділося? І очам своїм не, вірю! Ось тут, де тепер наша Чернишівка, тут ні однісенької хати не було, одно тільки батькове привілля, а тепер де той і народ набрався і коли він те все повиводив! Тепер і вода переміряна і земля перерізана, а що вже до ліса, то й казати нічого, так усе й повирубували.
- ↑ плавні — плиткі місця над Дніпром, які заливає повінь.
