— Тепер хотілосьби мені знати, діду, яке було оружя у Запорожців?
— Оружя у них було добре, дуже добре, усе вбране в золото та в срібло, на оружя та на коня вони все богацтво покладали. То й не козак, як у нього погане оружя. Були у їх і пушки, тілько мало; нащо їм пушки, як у їх добрі кулаки були? Були у їх і шаблі і пістолі і келепи і списи.
Шаблі були у Запорожців прості, не дуже закривлені і не дуже довгі: як пять четвертий, то й добре, а тілько що вони гострі такі були як огонь: як рубне кого, то так на двоє і розколе, одна половина голови сюди, а друга туди.
Пістолі робились коротенькі, так мабуть четверти дві, не більш, тілько дула у їх просторі. Вони заряжались кулями або олівяними або чавунними, з горобяче яйце завбільшки, носились на поясі, по два на кождому боці.
Келепи робились із сталі, щоб лучше було розбивать панцирі, ті що носили лядські войська, та бити по голові піших ворогів: келепом як улучить, то вже не будеш жити; отож і співають у піснях:
„А козак козацький звичай знає:
Келепом по ребрам торкає“.
Списи робились довгі, аршин пять, на легеньких деревках, покрашених червоною та чорною краскою, так як ото красять стовпи, що на шляхах стоять та версти показують; на инших деревках робився ще й перепел залізний, де вже для того, що як проткнеш чи там Татарина, чи Турка наскрізь списом, так щоб він з гаряча не прийшов по спису аж до самих рук та не схопився би знову битися; бо иншому і живіт розпореш списом, а у нього і кров не бризне, він і не чує, та впять лізе битися. Деякі списи робилися на обидва боки: залізка і на цей край і на той; і на цей край кладе і на той. Списи служили Запорожцям і замість мостів на болотах: як доїдуть денебудь до топкого міста, то зараз кладуть один за одним два ряди списів — у кожному ряду спис і вдовж і впоперек — та по нім і переходять: перший пройдуть і розберуть, останавляються на другому і мостять із першого третій, — та так і перебираються.
Окрім пушок, шабель, пістолів, келепів, списів, були у їх і рушниці і кинджали, і ножі і якірці, такі, щоб розкидати під ноги татарським коням; воно з трома ріжками, — як його не положиш, то все один ріжок стирчить у гору.
