носилися низько: як іде козак, то вона за ним так і волочиться.
От як надів Запорожець червоний каптан, підперезався поясом, почіпив на себе кинжал, повісив пістолі, шаблю, тоді вже він надіває черкеску або жупан. Це вже простора та довга одежа, до самих кісточок, з широкими рукавами, так наче підризник у попа, або оте плаття, що надівають на себе по городах архиєрейські співці. Черкеска уже була другого цвіта, ніж каптан: як каптан червоний, то черкеска або голуба, або синя. Вона була теж зборах та на шнурках, уся золотом гаптована, з ріжними полосками, повимальованими та позакарлюченими, з позументами, гапличками, ґудзичками, по тонкому дроту і з широкими преширокими рукавами з проріхом або, як там кажуть, з роздерами чи з розпорами.
Поверх черкески инколи надівалась ще керея — це вже убрання зовсім довге, по самі пяти, зроблене або з кожі, або з вовни, без рукавів, схоже на плащ. От яка одежа! Така одежа, що він одної сорочки не продасть за сто рублів; як іде було на вулиці, так наче звіздяний або квітками уквітчаний.
До цеї вже одежі, широкої та просторої, пристали і широкі та просторі штани, — із сукна, із нанки, із кожі, на обоє боки з кешенями: і тут кешеня і тут кешеня і обидві обложені з верху золотими позументами. Цвітів усяких, а найбільш синього. Матні в штанах робилися такі, що аж до землі доторкалися: так будьто щось волочиться, — як іде козак, то слід за собою мете. Під штани набувались чоботи, сапянові — жовті, зелені, червоні, з золотими або срібними підківками, з узенькими нісочками. Від чобіт тільки й побачиш, що ніски або закаблуки: отак, бачите, Запорожці напускали на них штани. А ширина така, що в инші штани можна штук трийцять кавунів вложити, — як дванайцять аршин матерії, то такі штани звуться рясні, а як пятнайцять, то зватимуться в достатку.
Така була одежа у Запорожців, тілько це не щоденна, а празникова; дома вони у будень, та ще й на роботі, не дуже розкішно убиралися. Бувало так, що обриє Запорожець собі голову, заправить оселедець за вухо, завяжеться ганчіркою, натягне на себе опончину, надіне із свинячої шкури патинки, тай ходить. А инший піймає козу, обдере її, облупить кожу, вичистить, одінеться, обує такі постоли, що кожа у вершок товщини, тай чвалає собі…
