IV
Я тільки про клаптик Полісся,
Про тиху задуму гаїв,
Про шуми осінні узлісся,
Про злидні в житті чабанів…
Нехай у словах моїх жура,
Нехай мої думи сумні,
В очах поліщуцьких похмурих
Цвітуть невеселі огні.
Мотивів веселих не знають
У нас і тепер, і колись,
Бо з тихими шумами гаю
Вродилися ми і зрослись.
Мабуть, вже така моя вдача,
Чи може я змалку привик,
Як осінь туманами плаче —
Пригадую п'ятий я рік…
Пригадую осінь… узлісся…
І діда рибалку в човні,
Що там… в болотах… на Поліссі
Загинув за волю в борні…
В минуле я думами лину
І тоскно… і журно мені…
Вже двадцять, як пущу покинув!..
