Цю сторінку схвалено
І чи в очах ще й досі води
Злилися в посмішку струмка?..
А пам'ятаєш, як колись?..
Було мороз у вікна клепле,
А в нас у хаті тепло, тепло,
І співи смутком повились…
А ти, зігнувшись коло печи,
Сидиш на лаві і прядеш,
І смолоскип пасмо руде
Поклав тобі на щуплі плечі…
Дзюрчить, співа веретено
Немов істота невмируща,
Йому вторить одвічна пуща
За манюпусіньким вікном.
Або голодний вовк понуро
Під самі вікна заскавчить…
І встане батько мій, на мить
Суворі брови зниже хмуро.
Візьме рушницю й на подвір'ї
Кудись у далечінь пальне…
І стріл розсиплеться як пір'я,
І вовчий сміх на мить засне.
Лише на мить, бо за хвилину,
Немов придушені плачі,
