Цю сторінку схвалено
Знаю я…
Ви сміялися з нас,
Як сміється,
наївшися,
вош.
Коли ми, не стерпівши образ,
Закричали:
— Комуна?
Дайош…
Знаю я:
ви всміхались собі
Під димок закордонних цигар,
Коли карту за картою бив
Розлютований „звір“ пролетар.
І щоб нерви трухляві піднять, —
Ви топтали у ніс кокаїн…
Ми-ж тоді — розбивали загать
І обідрані йшли на загин…
Ви не вірили самі собі…
Як-же так?..
Жив та був Капітал…
А тут враз:
Міліони рабів
Піднялися на сполох,
на ґвалт.
Не поміг вам антантівський танк,
Ні французький,
ні англійський стяг,
