слуги й поміч їй несуть також віленські міщане Оньокивч, Мамонич, Бабич, Зарецький, що дають кошти на видання книг. В 1580. р. виходить у Вільні білоруський переклад Євангелія, зроблений Полочанином Василем Тяпинським (жив у другій пол. XVI. в.). Року 1588. виходить знаменитий Литовський Статут у Вільні в друкарні Мамоничів (в третій редакції, друга — 1566. року.). в 1596 року виходить у Вільні білоруський переклад поучення Кирила Ієрусалимського про „Антихриста и его знаки“, друкований паралєльно з польським текстом. До другої пол. XVI. в. належить" дневник новогрудського підсудка Хведора Євлашевського (1546—1604), родом зпід Слуцька, а також т. зв. Промова на сеймі 1589. року смоленського каштеляна Івана Мелешка; історики письменства вважають її одначе за сатиру невідомого автора, що укрився під імям Мелешка. До цього часу належать вірші Андрія Римши, Вихованця острожської школи; до нас дійшли його „Хронолоґя" віршована і „епіграми“ на герби деяких знатних панів.
Оборона православія від католицьких заходів викликає багату полємічну й богословську літературу, памятки котрої, як і тільки що згадані видання, належать в однаковій мірі й літературі українській. Оживлені зносини Заходом мали своїм наслідком вплив західно-европейських літератур на Білорусів; на білоруській мові в XV—XVI. століттях появляються численні переклади й переробки західних романів про — Олександра Македонського, про Трістана та Ізольду, „Книга о Тундатѣ рыцери“, про руїну Трої та ин. Ці твори ходили в рукописах і були широко розповсюджені. Поруч
