складну техніку передачі найніжнішого піяніссімо і буйного форте „на віск“, так і всіма представниками фірми, а, головне й самим „шефом“ — Городовенком, із великим задоволенням.
В ці дні, на своїх власних концертах „Думка“ мала спроможність слухати себе і… сама собі плескати в долоні від… задоволення з хорошого співу.
Справді, бо кожний міг почути:
— Як хороше звучить „Думка“ і на грамофоні!
24/II після успішного наспіву „на віск“ „Думка“ дала свій третій „прощальний“ концерт у Парижі.
Якщо перші два концерти пройшли з блискучим успіхом, то цей третій треба назвати цілковитим тріюмфом української пісні, радянської капелі.
Навіть думчани, що звикли до овацій, не тільки в себе „дома“ а й скрізь „по гостях“, і ті не бачили й не чули нічого подібного, що творилося на цім вечері української пісні 24/II в знаменитій, найкращій залі Плейєль.
Та й заля Плейєль, як і вся публіка, — не кажучи за українців і росіян — а й французька теж, очевидно, не чула нічого подібного.
Де ж пак! 15 bis'ів!
Три величезних відділи, виключно української пісні, аж ніяк не задовольнили великого натовпу слухачів, що заповнив увесь „оркестр“, „амфітеатр“, — всі, аж до гальорки, балькону.
„Дивний Фльот“, „Ой дуб дуба“, „Коляда“, — Козицького, „Колискова“, „Крокове Колесо“ — Вериківського, „Дударик“, „Щедрівки“ Леонтовича „Селецький став“ - Ревуцького, „Чорноморець“ — Демуцького, „поза програмою“: „Ніч“ — Ґуно, дві пісні грузинські (по два рази) і нарешті, коли вже скінчився концерт, коли зійшла капеля з кону і пога-
