|
Пану Нестору Городовенку
директорові Української Капелі „Думка“ 2-4 вул. Батіньйоль — Париж.Французькі урядовці нас повідомляють, що серед артистів вашої трупи є Грудина Дмитро, що не був зазначений у списку, надісланому вами з Києва. Отже через це ми не могли ручитися за нього перед урядом. Беручи все це до уваги і, бажаючи усунути будь-які непорозуміння щодо перебування капелян у Франції, просимо вас сповістити нас, яким чином ви одержали візу для добродія Грудини, а також з'ясовуємо вам, що не беремо на себе жадної відповідальности за цього добродія, якого ми не можемо вважати за повноправного члена вашого хору. Будемо вдячні, якщо сповістите нас про ваше рішення щодо цього. Прийміть, дорогий пане, вияв наших найкращих почувань. В. Базіль. |
— Потрібні мені ваші „найкращі почування“ — „как собаке здрастє“ — як каже Маяковський, — подумав я сам собі.
А в тім, треба було щось зробити.
Звичайно, що ходило, очевидно, про „тонкий натяк“ якогось спритного поліцая, аби скориставшись з формальної, що дійсно мала місце, неув'язки стягнути солідний куш — le pourboire („на чай“) з простодушних капелян.
Але, чорт забирай! У нас хабарі — злочин. І коли вже на чай якомусь там кельнерові, чи капельдинеру доводиться давати — то не жаль, бо… вони ж не дістають платні…
Але поліцаям?!. Та… може ще вони й не візьмуть… Може не цього хочуть…
