А в тім… наспівати кілька українських пісень для найбільшої американської грамофонної фірми „Колюмбія“ (має 12.000 філій по всьому світу) заслужений артист Городовенко згодився.
Хоч особа й не відограє особливої ролі в історії, але коли із скромної людини, артиста, пробують зробити:
— Аґента Комінтерну, принаймні, згодьтеся, що такою особою варт зацікавитися…
Ну, а коли ця особа — я сам?..
Ви уявляєте собі „становище!“
Сьогодні наш другий концерт у Парижі.
Завтра о 6-ій ранку ми мусимо виїхати в дальшу подорож по Франції — Ліон, Бордо, Біяриц…
Зараз шоста година вечора, за годину треба їхати до театру.
До нумеру заходить зніяковілий, трохи схвильований т. Городовенко і з ним наш „Наркомзаксправ“ — думчанка т. Мандровська, що бездоганно володіє французькою мовою (я й т. Городовенко — можна признатися: слабувато).
Заходять до кімнати і зовсім тихо, так ніби в ній лежить тлін „великого князя“, що саме „представився“ перед нашим приїздом, і кажуть.
— Ви з нами їхати далі не можете.
— Як так?! Чому?
— Французька поліція… Ви комуніст.
Цербазон надіслав листа, в якому заявляє вам одвод. На словах загрожує зривом… контракту. Що робити?
Справді, — що тут робити?..
— А де лист?
— Ось…
