Але всі ці „святі теми“ набридають нарешті і втомлений зір шукає відпочинку в прекрасних „Трьох ґраціях“ з мармуру „Пілона“ (1535–1590 рр.), у виключній красі барельєфу — теж білий мармур — „Діяни з оленем“ Жана Гужона, хоч з усіх числених Діян, нам найбільш вподобалася бронзова статуя Гужона (1711–1828) така легка, вся в пориві, ніжна й прекрасна.
Зупиняє біля себе своєрідною красою мармуровий барельєф Пюже (1622–1694) „Олександер і Діоген“ і два, повних експресії монументи: „Мілон кретонський“ та „Персей, що звільняє Андромеда“.
Хороша „Сафо“ Пралієра (1792–1852) і не менш прекрасний з темного мармуру „Марафонський салдат“ Кортот'а (1787–1843).
Напрочуд „симпатичні“ леви, тигри, гієни, шакали й кентаври — Барі (1796–1875, бронза, гіпс і глина), що в їхніх м'язах, у виразах очей, у всіх постатях і „позах“ найменш картинности і так властивої багатьом художникам декоративности.
„Бій кентавра з Лапітом“ Барі — це ціла „симфонія“ надзвичайно ориґінальна своєю композицією і єдина майже данина цього талановитого майстра саме цій декоративності.
Виключно хороші дві мініятюри з бронзи „Танцюриста“ й „співака-музики“ Дюрет'а (1840–1865).
Але чи не найбільше вражіння справили на нас цілком різні щодо характеру, але однаково сильні, — два прекрасні зразки різбярського мистецтва. Перший з них — величезна статуя „Перемоги Самотраса“, або „Богиня перемоги“, як її звуть ще. Старовинна, 305 рок до Р. Х. вирізьблена грецькими майстрами і знайдена лише в 1863 р. в Самофракії, — ця „Перемога“ дивує і причаровує кожного. Монументальна постать жінки без голови, з крилами замість рук, із зборками тканини, що надзвичайно ефектовно передають і пре-
