нішнім є й художник Рібера (Еспанська школа 1583–1656 рр.).
Як близька й рідна монументальна „Барикада Le 28 iulia 1830 р.“ — Делякруа (Французька школа 1798–1863), яку треба бачити виключно в ориґіналі, бо ніяка репродукція не може передати тої дивної краси масового руху, тих фарб червоної заграви, виразу мужности й рішучости облич робітників, селян, поодинокої інтеліґенції, завзяття юнака й жіночої прекрасної постаті — символу революції — що дивляться з полотна цієї першої картини французької школи, яка зробила на нас величезний вплив…
З майстрів французької школи вподобалися нам і Пусен (1594–1665) із своїми „Аркадійськими чабанами“ і Енґр (1780–1867) з „Едипом, що розгадує загадку“.
Велике вражіння залишає монументальне полотно Теодора Жерико (1791–1824) „Пліт Медузи“ і хороша своєю правдивістю в стилі наших „пересувників“ картина братів Нен „Обід у селян“ (1588–1677).
Багато ще різних картин, що їх хотілося б запам'ятати, записати назву й імена художників до свого бльокноту, але не вистачає годин, днів…
А ще ж кортить поглянути, хоч „одним оком“ на інші відділи. Адже крім малярства Лувр зберігає й різбярство, архітектуру, різні археологічні речі хатнього вжитку: одіж, зброю, різні прикраси, золото, срібло, дорогоцінне каміння, фарфор, хрусталь, бронзу, мармур… Греція, Рим, Япанія, Хіна, Єгипет, Будійське мистецтво тощо, тощо.
І тут, як і у відділі картин, вся „продукція“ багатьох сотень літ, багатьох художників, точиться навколо „святих“ тем… Ось, напр., на прочуд вирізьблений з дерева „Христос“ роботи флямандських майстрів ще XVI стол.
А ось „Св. Юрко вбиває Дракона“ — прекрасний мармур Коломбе Мішеля XV–XVI ст.
