мистецьке свято, що його нам довелося побачити в Парижі. Справжня мистецька „оаза“ серед Мюзик-Хольної похабщини й традиційної академічної пустелі великих і малих „теаустанов“ Парижу.
А зараз, наприклад, усі під чарівним вражінням надзвичайних, чудових красот Версаля й Сен-Жермена. Прекрасна на протязі 40 кілометрів дорога Бульонським лісом. Затишні береги Сени. Тихе, в порівнянні з галасливим та метушливим Парижем, сновигання авто в самому Версалі, — все це награє „миротворну“ прелюдію до величного, розкішного, повного всяких історичних подій та катаклізмів версальського палацу.
Величезна кам'яниця з силою різних пам'ятників оточена колосальним парком, у якому розкидано десятки водозграїв. Із смаком розташовані дерева довжелезними алеями утворюють дивовижну перспективу. Монументальні мармурові сходи, знамениті тим, що ними увірвався у палац революційний нарід, ведуть у десятки ж монументальних заль (теж полицьованих різнокольоровим мармуром). Скульптура й живопис, мармур і бронза, срібло й золото… і незабутні ґобелени!.. Ах, ці ґобелени!.. Що може бути майстернішого від цього незрівняного майстерства, я вже й сказати не можу. Найтонші відтінки виразу обличчя, в багатьох фігур — динаміка й рух, справжній живий рух у величезних групах. Все багатство тогочасних тканин, виключної добротности матеріял, який не втратив жадної ниточки. Ніде не злиняла жадна цяточка, а минули ж віки з того часу, коли їх виткано… Все це примушує годинами стояти перед цими шедеврами мистецької творчости.
І коли згадати, ціною яких зусиль діставалося це мистецтво колишнім робітникам-рабам!.. Скільки очей
