ними, правда, павільйонами, задниками й іншими аксесуарами, властивими цьому стилеві саме і в цій поставі. Театр концентрує всю силу уваги глядача на грі актора.
Актор драми з „Комеді Франсез“ однаково сильний так в монолозі, діялозі, як і арієтці та танкові, що дуже до речі вкраплені в п'єсу. Після цяцькового „блиску“ показної розкоші, одверто показної розбещености й цілковитого несмаку веселих рев'ю, — „Комеді Франсез“ робить надзвичайно приємне вражіння.
Ориґінальний спосіб сприймання гри того чи іншого актора публікою.
В самому, найпатетичнішому місці, після неймовірного, найвищого напрудження актора, коли аж страх бере за його голосові зв'язки, публіка, як в опері, після популярної арії, несамовито плеще в долоні, актор вклоняється і як ні в чому не бувало продовжує далі.
Надзвичайно сильне вражіння залишає своєю грою, типично „клясична“ актриса Маделена Рош в п'єсі „Стара людина“.
Цікава деталь: французи такі ввічливі до жінок, чомусь однак програмки друкують за старовинною традицією: спочатку йде перелік м-rs, а вже потім — м-mes.
І далі, спочатку друкується прізвище актора, а вже потім, кого він грає, а не навпаки, як то в нас.
У вестибюлі розкішні скульптури Корнеля, Расіна, Мольєра, Рашель, Ж. Занд… Коли вже у нас по фойє наших держ. театрів ми побачимо не самі портрети корифеїв театру та й то випадково у фотографії зроблені, а такі гідні увічнення слави, і відомих митців і політичних діячів — зразки образотворчого майстерства!!
Цього вечора ми рішили присвятити молодому театрові Франції, що порвав із старими традиціями державних театрів і, добором свого репертуару, прийомами
