Другий епізод — сцена пантомімічна такого змісту:
„Вона“, якась всевладна королева. Він — її підданець, вельможа і… улюбленець. Прийом якихось гостей. Серед гостей — „суперниця“ танцюристка.
Улюбленець-вельможа захоплюється танком цієї суперниці і за те королева примушує вельможу випити кубок вина з отрутою…
В цьому місці є ефектний момент появи з півсотні ченців з усіх дверей палацу, де відбувається ця подія, що не дають утікти вельможі і що примушують його таки випити вино з отрутою.
В той саме час, коли вельможа випиває свій трунок і конає в передсмертній аґонії, — йому ввижається, в досить ориґінальному танку та, що через неї він загинув.
Цей епізод технічно зроблений не зле і тому, що тут не бере участи масовий балет зі своїми одноманітними стрибками, а лише танцює — досить пристойно — одна солістка, справляє він гарне вражіння.
Нарешті III епізод, цікавий власне одним — досить грубим і дешевим, але ефектним нумером, суто-технічного характеру.
На кону млин (водяний), видно загати, шлюзи, мости й т. ін.
Робітники, що працюють на млині — звичайно грубі, мугирі й п'яниці. Серед них є одна жінка. Всі вони „хочуть“ .її. Іде довга й нудна сцена змагання: хто має право любити цю жінку. В наслідок — скандал: хтось мститься тим, що псує щось у шлюзовім механізмі, і вода, сама справжня, тисячами відер, з величезним напором впродовж 6-8 хвилин ллється на сцену і… нікого не заливає…
Решта нумерів — одноманітні, нудні, як дві краплини води схожі один на одний. Тільки вбрання різне.
Поміж епізодами, час від часу подається суто-естрадний нумер. Оповідач, співачка, або якась сценка, на взірець театру мініятюр і — знову балет, балет і балет без кінця.
