Купувати треба в Німеччині — крім пудри і перфунів. А тепер, послухаймо, й подивімось Париж.
Першу візиту ми, самі співаки, вирішили віддати музично-співочій установі, про яку ми так багато чули, яка приваблює до себе не одного театрала.
Деж так пак: другою в світі вважається після знаменитої Міланської опери — Паризька „Ґранд Опера“.
Отож мова про неї…
Пішли, послухали і… надивилися.
Обминаю тут прикрий факт непорозуміння на ґрунті „туалетних неув'язок“… В „Ґранд-Опери“, виявилося впускають лише в смокинґах та у фраках… і лише в неділю дозволяється заходити до цього „святилища“ (яке охороняється півсотнею показних дядюшок в опереткових убраннях — т. зв. „королівської варти“ і звичайним „шарвеню“).
Але знову ж таки свобідних республіканців, що хотіли б порушити стиль одягу, навіть у неділю, впускають лише… „на-гора“… Партер, або як його тут звуть — „оркестра“, лише для „обраних“…
Всілякими правдами й неправдами, але ми дісталися й до „оркестри“ (були й на горі).
Чудне воно оце вражіння від цієї „опери“. В центрі „столиці світу“, в країні виключного руху, досить розвиненої техніки, головно в галузі так званої легкої індустрії, з досить розвиненим автобудівництвом (найбільші фірми „Рено“, Сітроен“ тощо), — в столиці Франції, яка за всяку ціну намагається створити вра-
