„… Але ми особливо були зворушені пошаною, яку капеля „Думка“ віддала двом французьким музикам: Дебюсі і Равелю, що мали цього вечора інтерпретацію справді несподівану і шанобливу“…
Навіть реакційна „Ле Ґалуа“ дає позитивну оцінку, звичайно спиняючись тільки на „техніці“ і „красі“ голосів.
Високу культуру й хист капелі відзначає „Парі Суар“.
„Під керуванням Н. Городовенка, його засновника, мішане хорове товариство українське „Думка“, засноване в Києві з 1920 року, саме в пору революції, дало філармонічному товариству один концерт з творів народнього характеру, які дали змогу оцінити її високі властивості“.
Перечисливши всі ці „властивості“, відзначивши, за прикладом інших мистецьких музичних критиків, високу незвичайну культуру й хист капелі, „Парі Суар“ з особливим задоволенням зауважує капелі:
„… І ми мусимо бути їй дуже вдячні, що вона до українських народніх пісень додала хори Дебюсі і Равеля, виконання яких було високо-задовільне.
„Газета де-Парі“ говорить:
„Симфонічна паризька оркестра дала нам змогу почути капелю „Думка“, або український державний хор. Це одне з найкращих співочих т-в, що є в світі“…
Відоме „Фігаро“, за всієї своєї стриманости до справ музичних, не могло не відзначити, що:
„У філармонічному т-ві відбувся вокальний ансамбль, відомий під іменем мішаної української капелі „Думка“. Ми були щасливі знайти в репертуарі капелі імена Дебюсі і Равеля. Українські співаки трактують цю музику з правдивим почуттям і нюансами“.
Поряд з французькою пресою, яка без жадних „сторонніх впливів“, виявляла свої думки про „Думку“, ми маємо такі ж щирі відгуки й американської газети.
Так „Чікаґо Трибюн“ (паризьке видання), другого ж дня по концерті „Думки“ в Парижі, писала:
