„.. піднеслася до такого рівня перфекції (удосконалення), якого ми не бачили“…
Говорячи за великий, різноманітний репертуар капелі, Шнайдер каже:
„… Але що, на нашу думку, виявляє високу й чудову ориґінальність „Думки“ — це її репертуар народніх пісень і незрівняна інтерпретація, в яких вона їх подає“…
Схарактеризувавши українську пісню, її ґрунт і походження, рецензент відзначає:
„… І коли ця музика, породжена із землі, природи здоров'я селянського, посідає сама в собі їх великі красоти, нема сумніву, що їх зачарування тільки збільшується через інтерпретацію „Думки“…
З таким же захопленням про виступ говорить „Ле крі де-Пепль“ в статті під назвою…
„Українська капеля „Думка“.
„Вперше, здається, нам в Парижу продемонстрували українське мистецтво“…
Відзначивши, що:
„… „Думка“ не має нічого спільного з „русько-білими“ хорами, що мають звичай двічі або тричі на рік співати в Парижі. Між ними та різниця, що відокремлює групу прекрасно витриманих професіоналів від аматорів, які співають випадково“.
„… І ще одне говорить на користь капелі Городовенківської: тимчасом, як „козаки“ та їхні земляки шукають собі репертуар здебільшого в релігійній музиці (різні „Митрополичі хори, „Капелі донських козаків“ та всілякі недобитки „республіканських“ українських хорів, тепер голосно іменуючи себе „Вокальними ансамблями“ — Д. Г.) — „Думка“ черпає своє надхнення в українському фолкльорі“.
Правобуржуазна „Ексельсіор“ з неменшим захопленням говорить про виконання, а, переказуючи репертуар „Думки“, відзначаючи українські пісні і майстрів її — українських композиторів, пише:
