танням чистої динаміки), але й офарбленням різних голосів. Вони використовують всі засоби терпкого й м'якого, гострого й ніжного, аж до цілковитої модифікації тембру“…
„… Крім їхніх високих природніх даних і вокальної культури, я особливо оцінив зіспівність їхнього найудосконалішого хорового ансамблю, що зберігаючи при виконанні всю силу хору водночас дає капелі спроможність утворювати чарівну імпровізацію одного співака“…
„Звичайно, при передачі своєї національної музичної літератури вони стоять вище, але й виконання творів Брамса, Ґайдна справді дивовижне. Зі свого боку я побажав би їм збільшити свій клясичний репертуар, бо в нас у Франції нема хору здібного інтерпретувати так, як цей хор, будь-який величний твір Баха, або Ґайдна“…
Це так говорить відомий швайцарський дириґент — директор симфонічних концертів Парижу — Ансерме.
А ось, що сказав через „Українські Вісті“ в Парижі еміґрант-композитор О. Кошиць.
„… Склад хору вражає своїм багатством і пишністю. Це — голоси, характером своїм цілком відмінні від закордонних; орудуючи колосальною експресивною силою й способом вокального виразу, що є чужий для імпотентних та інертних безбарвних голосів закордону, вони самі в собі вже мають підвалину успіху самої звучности вокальної матерії“…
„Загальний звук хору імпонує, повний, ситий і яскравий“…
„Дисципліна хору абсолютно перфектна. Рухливість прекрасна“…
„Хор справляє приємне вражіння, і над усім почувається тверда рука дириґентова, який знає, чого хоче, і свідомо працює в межах своєі художньої натури“…
Цей відзив особливо показовий тим, що його дає
