— „Но вы же так прекрасно поете, что мы думали, будто у вас половина грузин“…
„И откуда ви знаете наши песни? Совсем как у нас в Грузии“…
Після „пісень народів“, після численних „бісів“, після грузинських та білоруських, „Думка“ змушена була теж на „біс“ проспівати ще й „Ніч“ Ґуно.
Така різноманітна програма, таке багатство репертуару й таке цілком нове і, ориґінальне й високохудожнє виконання найрізнохарактерніших творів українських, руських, німецьких, французьких й інших композиторів, справили на мистецько-музичні кола слухачів-бордосців надзвичайне вражіння.
На ранок уся преса відзначала високу якість хору, його виключну музичність і художність, і дякувала „шефові“, радячи своїм читачам „запам'ятати його ім'я — Н. Городовенко“.
Але про пресу іншим разом. Зараз на Біяриц…
Дурничка ціна.
Велике курортне місто на самому березі Атлантичного океану — власне, трохи лівіш, чи то трохи правіш, але близько від нього… На Біскайській затоці… хоч і не в сезон. З дуже теплою, соняшною годиною, з кучерями виноградників, біля яких уже ходять селяни, так як у нас, приміром, у квітні, копаючи та угноюючи землю. Бурхливі хвилі, зелень, прозоре повітря, — все це одразу настроює на „мирний лад“ кожного, хто дістається цього „благодатного“ краю.
„Умиротворилися“ й думчани.
— Отут би з тиждень, то й загорів би, як у липні в Криму.
