один десяток тисяч робітників, які виробляють дуже хороший „Ліонський оксамит, шовк та мережево…
Знаємо, що ці робітники, від того, що їм дуже „добре“ живеться… — дуже часто страйкують…
Але й про це ви знаєте…
Донські козаки і „комільфотність“ французьких адміністраторів.
Про те, що у Франції виробляють шовк, ми, між іншим, довідалися не лише з тих блюзок, спідничок та панчішок, що так привабливо виглядають з вітрин і вікон численних крамниць. Це видно протягом всієї дороги від Парижу до Ліону, а далі й до Монпельє, куди ми зараз ідемо. Усі „лани“, по-нашому, тут не засіяно, як у нас житом чи пшеницею, не видно й проса чи ячменю. Скрізь і всюди ви зустрічаєте цілі ліси тутових дерев, що їх викохують для харчування черви. З коконів цієї черви, уже потім, і виробляють тут отой ніжний шовк, що так полюбляють жінки всього світу.
Крім тутових дерев викохують ще на півдні французи оливку та виноград. Звідси йде по всьому світу славна „прованська олія“ та знамените „шампанське“ і, взагалі, вино.
Звичайно, що й те, й друге кожний думчанин вважає за свій обов'язок спробувати.
До Монпельє ми прибули 17 січня надвечір, а концерт у великій залі міського театру було призначено на 18-те. Тож було чимало часу, щоб зазнайомитися з містом і подивитися на всілякі „дива“ його.
Старовинне, ще далеких часів римської імперії, місто, зараз славне тим, що в ньому є багато учбових закладів, де скупчено силу студентства, головним чином у медичній академії.
