все ж, кажу, не зважаючи на це, тільки капеля взяла перший акорд з „Весняного хору“ Гайдна, тільки дала своє знамените „pianissimo“, так і дириґент, і вся оркестра не витримала. Гучні оплески були найщирішим виявом симпатії і задоволення з мистецького хисту „Думки“. Лід, що, можливо, був поміж хором та оркестрою, — розтанув. Враз встановився творчий контакт, і вся проба пройшла без жадного повторення. З боку слухаючи, можна було подумати, що „Думка“ всі свої 9 років тільки те й робила, що співала з симфонічною оркестрою.
Дириґент Ансерме буквально „танув“ від насолоди.
Після кожного нумеру присутні на пробі деякі критики, музики і артисти вітали співаків оплесками.
Кінець-кінцем, о 6-ій год. вечора по спробі, „Думка“ змогла піти пообідати і, переодягнувшися, йти… знову — на головний уже — іспит. На суд тисячів людей з паризького бомонду, русько-української еміґрації, прихильників і ворогів.
Дуже рідко знаменитій концертній залі Плейєля доводилося вміщати в своїх стінах таку різнобарвну авдиторію. Дуже рідко, певне, був у цій залі і такий піднесений настрій та таке напруження.
Сяк-так вислухала авдиторія перший номер самої оркестри. І, здається, зручні монументальні кріселка з оксамитом і золотом ходором ходили від нетерплячки.
Аж ось 2-й номер. Легко, бадьоро й упевнено вийшли думчани на кін. 3-х тисячний натовп завмер на хвилину, щоб потім вибухнути довгими й гучними оплесками.
Кожний нумер програми виконувалося в „жахливій“ тиші… Заля скидалася на цирк під той момент, коли там десь нагорі, під височенною стелею викону-
