На прощання, звичайно, не обійшлося без сліз. Кидали ж бо думчане й „стару матір“…
„Той жінку покинув, а той сестру“…
А були и такі — як той „найменший“ — „молоду дівчину“… І хоч не вперше вирушала „Думка“ — XXV подорож відбувала. І хоч Баку, Тифліс не набагато ближче, а може й далі, ніж Париж… Усе таки — „закордон“…
Як це завжди буває, хоч воно й зовсім не обов'язково, — в кожній справі мусить бути — „неув'язка“. Трапилась вона, ота неув'язка і з „Думкою“, а винна в цьому ніхто інший, як станція „Орша“. І не стільки сама Орша, як оті дотепні голови, що сидять в управлінні Білоруських залізниць.
Три дні літали телеграми з Києва до Мєнська, Гомеля, Орші, Вітебську й назад і…, кінець-кінцем, маємо на руках телеграму, приблизно такого змісту: „Вагон с Украинской госкапеллой „Думка“ пропустить до Себежа“ (прикордонний пункт), і раптом… беруть „вагон с госкапеллой“, за який до того ж заплачено не абиякі гроші, беруть його, і, за розпорядженням тих самих дотепних голів, що ото сидять в управлінні Білоруських залізниць і які телеграфували: „Пропустіть до Себежа“… одчіплюють від швидкого потягу і… чіпляють до „коров'ячого составу“ (товарного)… Поки вияснювали справу з „начальством“, поки складалося акта, поки… Словом „Думка“ приїхала на Себеж не о 9-й год. 8 січня, як треба було б, а о 9-й год. 9-го січня. Таким чином, вже спізнилася на цілу добу. Потяги з Себежа бо ходять тільки раз на добу. Оце наша перша „неув'язка“, в наслідок чого…
