— Раз-раз! В Наркомос!..
— Тов. Скрипник на засіданні в Раднаркомі.
Ну, що ж… Паняй в Раднарком!..
Пустили. Передали Миколі Олексійовичу. Кінчив Микола Олексійович доповідь. Вийшов.
— Ага!.. Їдете?.. Добре…
— Так і так, Миколо Олексійовичу, їду… Може скажете що, на прощання, якісь інструкції, як там, що?.. Вибачте, що турбую тут, усе якось ніколи… Пашпорти, візи…
— Знаю, знаю… Що ж.. Щасливо!.. Інструкцій?.. Хм… Закордон їдете? Вперше? Знаєте, я додержуюсь такої думки: щоб навчити людину плавати — треба взяти й кинути її у воду… Випливе — плаватиме…
— Їдьте здорові. Вітайте „Думку“.
І що ж видумаєте? — поїхали!
Так таки, якісь собі Лохвицькі, Роменські, Ніженські, Лубенські сини погоничів та свинопасів стали гістьми аж на Монпарнасі.
Хоч це й не так просто, а в тім…
Закордонні пашпорти одержано, фрацузькі, німецькі, латвійські візи — є, квитки прямого сполучення Київ–Париж у теці в адміністратора. Ваґон від Києва до прикордонної станції спеціяльного призначення — здобуто. Всі формальності пророблено… Репертуар заготовлено… Декілька сот долярів „на пропитание“ одержано…
Останні привітання від НКО заслухано. Вдруге, втретє і в десяте — „отечеське“, напутственне слово директора і мистецького керівника Н. Т. Городовенка. І… „Думка“ 7-го січня о 9-й ранку вирушила.
11 січня о 1-й годині опівдні маємо бути у Парижі. А 12-го вже перший виступ „Думки“ в одній з найкращих концертних заль Парижу, разом з Паризькою симфонічною оркестрою.
