Сторінка:Дикі лебеді.pdf/23

Цю сторінку схвалено

морем ховався останній промінчик сонця, побачила Оленка скелю, що з далека виглядала, як малий морський пес, що тільки голову виставив над воду. Лебеді шугнули в долину й осіли на тій скелі. Брати перемінилися в людей і стояли тісно один при другім і міцно тримали сестричку на руках, щоби не впала в море, яке бурунами било об скелю. Так простояли цілу ніч.