6
О, грізно-дивна близькість їх!
— Свободі слава! — На лямпи з панами!
— Повісить шляхтичів усіх!
Спокійно серед крикунів навали,
Мов серед бурі він стояв.
— Нехай живе свобода! — залунало.
„Нехай живе! — та без убийств!"
І стихли крики, стихли всі розмови.
Паріні глянув в кут:
Там над столом, де все був хрест Христовий,
Найшов пусту стіну.
Закрились з болю очі його смілі,
Уста жалем дріжать:
„Де громадянина Христа ви діли?
Чому Його нема?"
„Де громадянина Христа ви діли?
Для нас Він був і є мета!
Він та лоза, де ви лиш листя гниле,
Він джерело життя.
Він перший рівности й братерства слово
І справедливість нам приніс,
Він перший знищив каст давні окови,
Він влив любов в серця людські.
Він перший, що його пробиті руці
Несли у пітьму смолоскип
Правдивої, святої революції,
Він вчитель всіх нас, учнів злих. —
Де громадянина Христа ви діли?
Він світлом був, — ви тінь,
Він не лякав світ свистом шабель острих
Ні жахом гільотин.
Він не хотів всю кривду кровю мстити
Й глядів вперед, в майбутні дні;
Що вмерло—вмерло, він життя учитель,
Про засів дбав для дальших жнив.
Я знаю, ви найшли нестерпний насміх
У лагідних його очах,
І тут, де злість гніздиться й кровожадність
Для нього місця вже нема!
Він докором всій вашій революції,
Обидою для всіх катів!
О, соромом палитиме ще внуків
Цей вчинок вільних їх дідів.
Від стиду мусіли б ви червоніти
