Сторінка:Джек Лондон. Смок Беллю (1948).djvu/83

Цю сторінку схвалено

справді був промах. Не чекаючи далі, Смок кинувся снігом під захист дерев, що були в ста футах на березі. Ще і ще вистрілила рушниця, і він мав неприємне почуття, ніби щось тепле тече вниз по його спині.

Він подерся до берега і заховався серед дерев та кущів; собаки побігли за ним. Визволившися з лижв, він простягся у весь зріст і почав обережно розглядатися. Нікого не було видко. Той, що стріляв, бесперечно, лежав, причаївшись серед дерев на протилежному березі.

— Якщо незабаром нічого не буде, — промурмотів він через пів години, — я вилізу і розпалю вогонь, бо інакше ноги в мене одмерзнуть. Рудий, щоб ти робив, лежачи на морозі, коли кровобіг починає забарюватись, і хтось тебе намагається підстрелити?

Він проповз назад кілька ярдів, утоптав сніг, протанцював джигу, що допомогло крові знову розійтися в ногах і дало спроможність потерпіти ще з пів години. Тоді з-за повороту річки він виразно почув брязкіт собачих звоників. Виглянувши, він побачив санки, що виринули з-за повороту. В них була тільки одна людина, що жердиною поганяла своїх собак. Вражіння на Смока він зробив величезне, бо це була перша людина, яку він бачив після того, як три тижні тому розлучився з Шорті. Майнула друга думка, що, може, то злочинець, який ховався на протилежному березі.

Не зраджуючи себе, Смок попереджаючи свиснув. Чоловік не почув і не переставав їхати швидко. Смок ще раз свиснув голосніше. Чоловік спинив собак, повернувся і глянув на Смока, коли знов почувся постріл. Через мить Смок вистрілив у ту купку дерев, звідки донісся згук. Чоловіка, що був на річці, влучило з першого пострілу. Удар великої сили захитав його. Він незграбно оступився на санках і, падаючи, почав стягати рушницю з прив'язи. Силкуючися прикласти її до плеча, він скорчився і почав поволі осідати на своїх санках. Тоді раптом рушниця вдруге вистрілила, ніби без прицілу, і він упав на спину, на ріг санок, так що Смокові тільки видко було ноги та живіт.

Знизу ще почувся брязкіт дзвоників. Чоловік не рухався. З-за повороту вискочило троє санок, на яких було шестеро людей. Смок попереджуючи гукнув. Але вони побачивши, в якому стані передні санки, кинулись до них. З того берега вже ніхто не стріляв, і Смок, гукнувши на собак, вийшов з-за прикриття. Чути було вигуки лю-